• dle 10.2
  • ,
  • наши фильмы
  • Регистрация    Войти
    Авторизация

    Сборная США по футболу

    Категория: world cup 2014 / teams / news / Останні новини футболу
    Сборная США по футболу 
     

    Сборная США по футболу

     


    ІСТОРІЯ

    Можливо, для когось це стане несподіванкою, але «зірково-смугасті» стали однієї із збірних, які взяли участь у першому ЧС. Навіть більше: саме на рахунку американського футболіста - Берта Пейтнода - перший хет-трик на чемпіонатах світу. Інша справа, наскільки це інформація насправді відповідає дійсності, адже ФІФА визнала це лише в 2006 році. Але офіційно досягнення задекларовано, а зворотне ми навряд чи встановити зможемо.

    Перший же свій поєдинок в історії сборная США по футболу провели ще в 1885 році і став він дебютним відразу для двох збірних. Канада тільки завершила формальності по відділенню від Великобританії, і матч проти своїх південних сусідів став для «кленових» також стартовим в історії. Завершився він перемогою канадців 1:0, а через рік янкі зуміли взяти реванш з тим же рахунком. Стартовий же матч під егідою ФІФА відбувся лише через тридцять років: у Швеції американці обіграли місцеву збірну 3:2.
    Наступне досягнення датоване 1930 роком, коли американська команда взяла участь у дебютному Чемпіонаті світу. Та не просто відбувала номер, а зуміла дістатися до передостанньої стадії турніру. Саме по ходу того мундіалю Пейтнод у зустрічі з Парагваєм і відзначився тричі. Крім того, «зірково-смугасті» здобули розгромну перемогу над Бельгією, завершивши тим самим груповий етап і зовсім без пропущених м'ячів. Однак, на місце їх поставили в першому ж матчі плей-офф: Аргентина не залишила шансів американцям і стала автором рекордно великою для того часу Вікторів - шість разів голкіпер сборной США по футболу був змушений виймати м'яч з сітки власних воріт, причому тричі - протягом останніх десяти хвилин.

    Проте зупинятися на цьому американці не збиралися, і вже через чотири роки вирушили до Італії. Там, правда, після першого ж матчу їм довелося пакувати свої валізи. Господарі, за результатами яких пильно стежив сам Беніто Муссоліні, обійшлися з приїжджими ще більш жорстко, ніж аргентинці. Сім разів м'яч перетинав лінію воріт американців, а гол Донеллі був слабкою втіхою.

    Але все це вже були слідства великої депресії, яка до того часу пишно цвіла на американських луках. Про футбол, навіть на рівні аматорських команд, довелося кілька забути. А тут ще й друга світова внесла певні корективи не тільки у футбольну, а й у мирне життя. Але як тільки все стало устаканівается і світові чемпіонати повернулися в міжнародні календарі, США також виявили бажання взяти участь у турнірі. Проте до успіху 30-го було все ще дуже далеко: лише одна перемога в трьох матчах в першому повоєнному мундіалі не дозволила «зірково-смугастим» покинути навіть останню сходинку в групі. Правда, світла пляма на тому ЧС також було. Пропустивши в семи попередніх офіційних зустрічах 45 м'ячів, американцям потрібно було битися з англійцями, які не визнавали тоді авторитетів на футбольному полі зовсім. Матч дуже несподівано завершився вікторією представників Північної Америки 1:0, і той тріумф став однією з найбільших перемог збірної за всю її історію. Згодом журналісти охрестять той поєдинок «Дивом на траві» (за аналогією з «Дивом на льоду», коли радянська хокейна збірна поступилася у фіналі Олімпіади-80 американцям). Британська преса намагалася навіть замилити очі своїм співвітчизниками, дописуючи у звітах перед англійським нулем одиничку, але правда все одно спливла назовні. А янкі з притаманним їм пафосом не забули з такої нагоди зняти навіть фільм.

    Далі трапилося забуття футболу в країні. Головною причиною цього стала відсутність зовсім будь-яких серйозних змагань серед клубів. Національна збірна перетворилася на аутсайдера не тільки на світовому, а й на континентальному рівні. Ставлення до команди в країні було десь посередині між байдужістю і її повною відсутністю. Тобто вона була потрібна, але цікавилися її результатами лише групка ентузіастів, які й не давали їй в той час відійти в інший світ. Про що можна було вести мову, якщо, наприклад, протягом трьох років - з 1981-го по 83-й - сборная США по футболу провела всього два товариських матчі?! Реанімувати команду вирішили в середині 80-х, заявивши її в Північноамериканську професійну лігу, де виступали клуби. Однак і цей експеримент повністю себе провалив: навіть там вище останнього місця «Команді США», що носила таку назву на тому чемпіонаті, піднятися не вдалося.

    І все-таки вибратися з кризи збірній вдалося. Допоміг їй це зробити цілий комплекс факторів. По-перше, Олімпійський комітет дав «добро» американцям заявити команду на Олімпіаду. Через три роки ФІФА таки довірила проведення світового форуму на полях США, а на місцевому рівні збірна здобула срібні медалі Кубка націй КОНКАКАФ. У 90-му сталося довгоочікуване повернення на Чемпіонат світу. Виявилося воно не самим тріумфальним, однак, думається, був важливий сам факт прориву. Адже через чотири роки вже «зірково-смугастим» було необхідно приймати у себе мундіаль. І перевірити рівень готовності не тільки власної інфраструктури, а й кадрового потенціалу було дуже до речі.

    На домашньому ЧС США в бруд обличчям не впала, а й проривом назвати виступ також навряд чи можна. Перемога над Колумбією і нічия зі швейцарцями дозволили господарям пробитися в перший раунд плей-офф, а там майбутні тріумфатори турніру, бразильці, здобули мінімальну перемогу, забивши вирішальний м'яч у середині другого тайму.

    Провалу судилося статися через чотири роки. Злий жарт з колективом зіграли внутрішні конфлікти, які не дозволили тренерському штабу і футболістам прийти до спільного знаменника. Як підсумок - три поразки в трьох матчах, та ще й стратегічно важливий поєдинок проти Ірану, який мав під собою, напевно, куди більше політичного підтексту, ніж, спортивного, був програний цілком по справі. Але це результат став, швидше, збігом обставин, ніж поверненням смутних часів. Адже за кілька років до цього американці зуміли дістатися до півфіналу Копа Америка, де обіграли Аргентину 3:0, здобули бронзу на Кубку конфедерацій в 99-м, а також ставали найсильнішою збірною у себе на континенті. Та й професійний футбол вже активно розвивався із створенням МЛС.
    Далі пішли гойдалки. На старті XXI століття в Кореї / Японії американці домоглися для себе другого найвищого історичного результату, зумівши пробратися до чвертьфіналу, по дорозі прибравши Португалію, Польщу і Мексику. У Німеччині «зірково-смугасті» знову завершили чемпіонат останніми в групі, забивши власними силами в трьох матчах лише один м'яч. У зустрічі з італійцями за великим рахунком сама «Скуадра адзурра» повинна себе винити в нічиєю, адже саме вона і забила обидва м'ячі у грі, хоч на табло після фінального свистка і світилося 1:1. А чотири роки тому - в ПАР - американцям знову вдалося подолати груповий етап. Знову не пощастило зі сборной США по футболу англійцям, які цього разу зіграли з північноамериканцями внічию, Словенія, а також Алжир і зовсім мало ким котирувалися серйозно. Завершилися пригоди американців в 1/8-й, де інша африканська збірна, Гана, змусила «зірково-смугастих» перейти в розряд глядачів.

    Як бачимо, з 1990 року США не пропустили жодного Чемпіонату світу. І в новітній історії команди незмінно діє принцип черговості: якщо на минулому мундіалі ви зуміли пробитися в плей-офф, будьте ласкаві, на цей раз зійти з дистанції на груповому етапі. Втім, якщо поглянути на суперників американців по групі в нинішньому році, позиція вище четвертої вже буде досягненням. Тому, думається, навряд чи нинішня команда Юргена Клінсмана зуміє домогтися успіху.

    СУЧАСНИЙ СТАН

    Відбір до мундіалю в Бразилії сборная США по футболу подолали без особливих проблем. Старт був узятий в третьому кваліфікаційному раунді, де суперниками янкі були такі монстри північноамериканського футболу, як Ямайка, Гватемала, а також Антигуа і Барбуда. У першому колі, правда, американцям вдалося здивувати публіку: у трьох стартових матчах в активі підопічних Юргена Клінсмана були по одній перемозі, нічиїй і поразці. Як наслідок - третій проміжне місце. Однак другу частину раунду вдалося подолати на одному диханні: три впевнені перемоги дозволили американцям завоювати перше місце в групі, а вікторія в заключному турі оформила виліт на щось сподіватися Гватемали.
    На останній стадії відбору «зірково-смугасті» знову довго запрягали, стартувавши з поразки Гондурасу. Проте потім були завойовані три очки у грі з ще одним конкурентом, Коста-Рікою, а з вояжу до Мексики американці захопили додому один заліковий пункт. Надалі американці повільно, але вірно слідували до своєї мети, забезпечивши за тур до завершення відбору собі путівку на ЧС. Що цікаво, на цьому дружина Клінсмана не зупинилася і переграла Панаму, що дозволило Мексиці через плей-офф все ж пролізти на мундіаль.

    ТАКТИКА

    Періодичне тасування складу Юрген Клінсманн призвело до того, що командна гра в американської збірної поступово наблизилася до нуля. Успіху в останніх матчах команді допомогли домагатися лише індивідуальна майстерність окремих виконавців. Крім того, янкі є фізично потужним колективом, проте в цьому є і свої недоліки. Деякі з гравців явно знаходяться на межі критичної ваги, і це часом не дозволяє їм наздогнати більш швидкими опонентами. Саме так «зірково-смугасті» поступилися Коста-Ріці. Ще одним недоліком назвемо гру на другому поверсі біля власних воріт. Якщо попереду частенько вдається не просто «виграти верх», але і переправити навіс у ворота, то біля володінь Ховарда можливі помилки. До слова, саме оборонна лінія є ахіллесовою п'ятою американців, а великих невдач вдавалося поки уникати лише завдяки Тіму Говарду, що є головною надією для американських уболівальників.

    Швидше за все на мундіалі тренерський штаб янкі буде використовувати схему 4-2-3-1. Причому, атакуюча ланка в особі єдиного нападника, а також двох вінгерів, проглядається досить чітко. На вістрі ми швидше за все побачимо Джозі Алтідора, а допомагати йому будуть Джон Донован і Клінт Демпсі. По центру готовий «продавлювати» оборону опонентів Грем Зюзі, відмінно себе зарекомендоввшій в кваліфікації. В опорній зоні в парі з Майклом Бредлі очікуємо побачити Джермейна Джонса. Квартет захисників, ймовірно, складуть Бізлі, Гонсалес, Гудсон і Фабіан Джонсон. Втім, в обороні варіантів насправді досить багато, і Юрген Клінсман, схоже, ще й сам не визначився, кому довірить перебувати на охорону власних тилів. Ну, а у воротах непорушна позиція Ховарда.

    ТРИ ЗІРКИ

    Історія американського футболу досягає свого піку на наших очах. Напевно, правильно буде сказати, що всі успіхи «зірково-смугастих» ще попереду, адже функціонери продовжують постійно генерувати все нові ідеї з розвитку футболу в країні. Так, сокер вже вийшов на друге місце за популярністю і не виключено, що в найближчі десятиліття складе конкуренцію і НБА.

    Однією з найяскравіших особистостей в історії американського футболу є Лендон Донован (на фото). Не зробивши собі великої кар'єри в Європі, Донован вже зараз вписав своє ім'я в сторінки історії. Форвард «ЛА Гелексі» є найкращим бомбардиром «зірково-смугастих» в історії, а також знаходиться на другому місці в списку гвардійців збірної. До Кобі Джонса Лендону не вистачає провести всього вісім зустрічей, і враховуючи, що йому всього 32, має статися чудо, якщо рекорд побитий не буде.
    В останні два десятки років американці завжди могли бути спокійні за свій останній рубіж. У нульових роках поточного століття були змушені конкурувати за місце в рамці Тоні Меола, Кейсі Келлер, Бред Фрідель, а також Тім Ховард. Двоє останніх, до слова, і понині виступають в АПЛ. Що ж до Меоли і Келлера, то вони є одними з рекордсменів за кількістю матчів у національній збірній серед стражів воріт, провівши на двох близько двох сотень матчів. Чи не дуже який показник, однак при наявної конкуренції гідний показник.

    Першим же гравцем, який зумів прорубати дорогу з МЛС в Англію став Брайан Макбрайд. За чотири роки виступів за «Фулхем» Макбрайд дослужився до звання капітана. Він двічі визнавався кращим гравцем клубу за підсумками сезону. У віці 37 років вирішив повернутися в США. Вдячний же лондонський клуб вирішив перейменувати бар всередині домашнього стадіону на «Макбрайд».

    шаблоны для dle 11.2
    Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.